Нема в Україні більш шанованого імені, ніж ім’я Тараса Григоровича Шевченка. На оновленій нашій землі вічно житиме в народі пам'ять про Великого Кобзаря, геніального сина України, поборника святої правди. З метою вшанування світлої пам’яті видатної людини, відзначення 200-ліття та 150-ліття з дня перепоховання поета 22 березня 2014 року в Обухівському районному центрі культури і дозвілля відбулася Всеукраїнська наукова літературно-краєзнавча конференція «Тарас Шевченко в духовному бутті України».
Організаторами заходу є Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київська обласна організація національної спілки краєзнавців України, Обухівська міська рада, Управління освіти виконавчого комітету Обухівської міської ради, Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів, НВК «Спеціалізована школа – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 1 імені А.С. Малишка».
В урочистій залі Обухівського будинку культури зібралися школярі, освітяни та звичайні громадяни міста, небайдужі до прославлення пам’яті Великого Земляка. Перед присутніми виступили, розкриваючи питання феномена творчості й особистості Шевченка, визначні вітчизняні науковці, літератори, краєзнавці, дослідники, громадські діячі та учні.

В цей день не лише знаменна дата та подія об’єднали людей, а й повага і любов до генія та світоча українського народу Тараса Григоровича Шевченка, який на тлі історичних епох відбиває нашу національну природу, наше світосприймання, наше минуле і надію на майбутнє. Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух і пам'ять. Нині, коли Україна стала місцем найжорстокіших експериментів віку, Шевченкове сонце зазирає нам у вічі так, як ще ніколи. Шевченко національний у всіх виявах – і Шевченко скрізь ставить проблеми загальнолюдські. Він несе ідеал згармонізованої людини, яка живе у згоді з собою:

Добре жить
Тому, чия душа і дума
Добро навчилися любить.
Поет живе в серці свого народу і донині. Саме НИМ вічно марить душа народу, щоб причаститись його словом, побачити його очима себе на плинному плесі життя.