Частиною 8 ст. 179 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та ч. 4 ст.18 Закону України «Про відпустки» передбачено, що на бажання жінки або осіб, які фактично доглядають за дитиною, в період їхнього перебування у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Відповідно до ч.1 ст.181 КЗпП відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (ч.3 та 6 ст.179 КЗпП) надаються за заявою жінки або осіб, зазначених у ч.7 ст. 179 КЗпП, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляються наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Таким чином, частково оплачувана відпустка для догляду за дитиною надається жінці повністю або частково впродовж строку досягнення дитиною трьох років. При цьому жінка чи особа, яка фактично доглядає за дитиною, може на свій розсуд у будь-який час перервати частково оплачувану відпустку, а потім знову піти в таку відпустку або, перебуваючи у такій відпустці, стати до роботи на умовах неповного робочого часу.

На підставі заяви жінки про дозвіл працювати на умовах неповного робочого часу або вдома у період відпустки для догляду за дитиною роботодавцем видається наказ, в якому можна зазначити, наприклад: «Г.В. Коваленко, вчителю початкових класів, стати до роботи на умовах неповного робочого часу, і встановити їй неповне педагогічне навантаження в обсязі 15 годин на тиждень на період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 1-го вересня 2013 року».

                                                                                                                                      За інформацією відділу соціальних питань і охорони праці